Сьогодні телеграм-каналами пройшла інформація про те, що Міністерство оборони України підтримало проект закону №11214 про міжнародні оборонні компанії. Або, як його почали називати, "законопроект про легалізацію ПВК".
Автор документа – депутат від "Слуги народу" Сергій Гривко, який уже прославився цілою низкою скандальних ініціатив – від податку на бездітність до дозволу бойовим командирам вбивати солдатів за невиконання наказу.
На сайті Кабінету міністрів у документах, що супроводжують, до законопроекту наводяться висновки Міноборони, Держприкордонслужби та Мінфіну щодо цього документа. Водночас у листі заступника міністра оборони Івана Гаврилюка однозначного схвалення немає. Там йдеться, що у запропонованій редакції законопроект не узгоджується з Конституцією України, законами про оборону та розвідку, а також протоколами до Женевських конвенцій.
А ось Держприкордонслужба не висловила претензій до документу.
Про що йдеться у цьому документі?
У тексті законопроекту дається визначення нового суб'єкта – міжнародної оборонної компанії. Її визначають як компанію, зареєстровану в Україні, яка надає оборонні послуги (навчання, тактичну підготовку, конвой та інші завдання) за межами України.
Засновниками оборонних компаній можуть бути лише резиденти України. А працівники цих компаній (за текстом проекту вони називаються операторами, і жодних обмежень щодо громадянства та резидентства для них немає) зможуть використати широкий спектр зброї та техніки та безпосередньо виконувати завдання у сфері оборонних послуг або брати особисту участь у "оборонних заходах".
Для регулювання діяльності цих компаній пропонується створити Державну службу України у справах міжнародних оборонних компаній, яка буде підзвітна Головному управлінню розвідки.
Міжнародні оборонні компанії можуть мати зареєстроване місце знаходження або фактичне розташування приміщень та територій (полігонів) виключно у тих областях України, які межують із територією держави, яка визнана в Україні державою-агресором.
Таким компаніям буде дозволено широкий спектр можливостей - від закупівлі озброєння (а також використання трофейної зброї), залучення персоналу до посередництва у вирішенні збройних конфліктів та оборонних послуг союзникам України.
Незважаючи на те, що в першій статті законопроекту йдеться, що такі компанії надають оборонні послуги за межами України, далі документ дозволяє "оборонні заходи", пов'язані із захистом держсуверенітету та територіальної цілісності України у "співпраці з військовими та правоохоронними органами", а у Під час військового стану міжнародні оборонні компанії переходять у пряме підпорядкування Міноборони.
Для участі у компаніях можуть залучатися громадяни України, іноземці та особи без громадянства від 21 року, які пройшли не менше 1 року служби у військових формуваннях України, а також нададуть медичні довідки про те, що вони не перебувають на обліку у психоневрологічних диспансерах чи наркологічних клініках.
Після навчання операторам ПВК хочуть дати широкі права щодо використання оборонної техніки та зброї, для захисту себе від нападу, для запобігання захопленню зброї, для необхідності затримання порушників, які проникають на об'єкт, що охороняється, або здійснює інші "протиправні дії", перелік яких не уточнюється.