Ізраїль сьогодні вночі оголосив про початок "обмеженої наземної операції" на півдні Лівану під назвою "Північні стріли".
Війну вже ряд оглядачів позначили як "третю лівано-ізраїльську війну" (перші дві – у 80-х роках минулого століття та у 2006 році) і вона може серйозно змінити розклад сил на Близькому сході.
Питання, однак, на чию користь.
Ізраїльська армія вже майже рік веде війну в секторі Газа, але досі так і не спромоглася виконати головну заявлену мету – знищення ХАМАС.
"Хезболла" у військовому відношенні набагато сильніша структура, ніж ХАМАС.
Тому, на перший погляд, ситуація для Ізраїлю, який фактично розпочав війну на два фронти, у Лівані буде непростою. Тим більше, що вже є досвід другої лівано-ізраїльської війни, в якій ЦАХАЛ не зміг досягти переконливої перемоги над "Хезболлою", що спровокувало потім внутрішні розбирання в Ізраїлі.
Проте, є кілька нюансів.
По-перше, напередодні по "Хезболлі" ізраїльтяни завдали дуже сильних ударів - убито фактично все керівництво руху на чолі з шейхом Насраллою, а "атака пейджерів" та вибухи інших гаджетів серйозно підірвало системи комунікацій "Хезболли". Наскільки критично все це позначилося на боєздатності руху – питання є відкритим. Але явно її не збільшило. "Країна" ще після вибухів пейджерів передбачала, що це може означати підготовку до наземної операції, що сталося.
По-друге, на відміну від Гази, Ізраїль поставив собі вужчу мету – не повне знищення " Хезболли ", а видавлювання її з півдня Лівану. Імовірно - за річку Ель-Літані. Цю мету ЦАХАЛ, теоретично, може досягти. Інше питання, що навіть витіснення "Хезболли" з південних районів Лівану ще не означає закінчення війни. Ліванський рух може продовжувати атакувати ізраїльські сили з інших своїх позицій.
Проте, зважаючи на все, Ізраїль робить ставку не так на розгром "Хезболли" військовими методами, як на її подальший політичний крах усередині самого Лівану.
І це третій та дуже важливий момент.
На відміну від сектора Гази, який до початку війни був повністю підконтрольним ХАМАСу, "Хезболла" не є владою в Лівані. Це одна з політичних партій, нехай і дуже впливова, зі своїми збройними силами, які, за оцінками експертів, потужніші за ліванську армію. Але все-таки це далеко не єдиний "центр впливу" в країні. Більше того, ставлення до шиїтської "Хезболли" серед багатьох представників інших конфесій (християн, мусульман-сунітів) є дуже неоднозначним.
На виборах, що пройшли у травні 2022 року, "Хезболла" та її союзники втратили більшість місць у парламенті - у них 61 місце, а для більшості необхідно 65. Щоправда, рух досить сил, щоб блокувати призначення нового уряду, а опозиція надто роз'єднана. За підсумками країни вже понад два роки керує призначений ще до виборів прем'єр-міністром лояльний "Хезболлі", Сирії та Ірану мільярдер Наджіб Мікаті. Більше того, з кінця 2022 року, після закінчення терміну повноважень президента Мішеля Ауна, Мікаті став і в.о. президента.
Політична криза в Лівані накладається і на економічну кризу, яка вирує в країні з 2019 року. За підсумками, державні структури вкрай слабкі, що дозволяє "Хезболлі", яка спирається на свою армію, залишатиметься домінуючою силою в Лівані, навіть не маючи формальної влади.
Однак, судячи з тону публікацій у західних ЗМІ, в Ізраїлю та Заходу тепер розрахунок на те, що після загибелі фактично всього керівництва "Хезболли" і після початку наступу ЦАХАЛ, особливо якщо воно буде успішним, позиції руху шиїта в Лівані будуть підірвані і всі його вороги піднімуть голову, активізувавши внутрішнє протистояння з "Хезболлою", позбавивши її впливу на владу та підірвавши її міць. Що, за цими розрахунками, згодом може повністю знекровити рух і він перестане бути значною силою, що впливає на процеси в Лівані і загрожує Ізраїлю.
Причому, зважаючи на все, це лише частина більш глобального плану.
Завдавши ударів по "Хезболлі", Ізраїль цілиться і за своєю головною метою – Ірану. І ставка в цьому випадку також не так на військові заходи, як на політичні процеси.
Як ми вже писали, Іран останнім часом веде обережну політику, не зацікавлений у втягуванні у велику війну на Близькому сході. А тому і не здійснює різких рухів ні у відповідь на вбивство лідера ХАМАС Ханії, ні у відповідь на вбивство Насралли, ні у відповідь на наступ Ізраїлю в Лівані (принаймні поки що). З одного боку, щоб не підігравати на виборах Трампу, який будь-які потрясіння на Близькому сході використовує критики команди Байдена-Харріс. З іншого боку, прагнучи відновити відносини із Заходом, щоб поліпшити своє економічне становище. В останньому напрямі активно працює новий президент Ірану Масуд Пезешкіан, який постійно заявляє про готовність до діалогу. У Тегерані, мабуть, вважають, що така позиція зміцнить становище Ірану – санкції проти держави ослабнуть, а міжнародний тиск на Ізраїль, щоб припинити вогонь у секторі Газа й у Лівані зросте. Що, фактично, зробить ХАМАС та "Хезболлу" переможцями у війні. За ще однією версією, Іран просто тягне час, не вплутуючись у велику війну, щоб встигнути створити свою ядерну зброю і потім говорити з більш сильної позиції.
В Ізраїлі, ймовірно, також розуміють цей план, а тому намагаються його поламати, різко піднявши ставки. Вбивство Насралли, початок сухопутної операції в Лівані – все це сильні удари за уявленням про могутність Ірану, його правлячого режиму, а також створену ним "осі опору". Причому, судячи з натяків з Ізраїлю, можуть бути інші дії (наприклад, у вигляді ракетних атак по самому Ірану). Одна з цілей цього показати, що іранська влада перебуває в кризі, дуже слабка і її бояться не треба. Це, з одного боку, сигнал для регіональних суперників Ірану (Саудівської Аравії, Туреччини), які останнім часом із ним налагоджують відносини, але протиріччя між ними нікуди не поділися. З іншого боку - сигнал для противників правлячого режиму всередині самого Ірану, що настав час для рішучих дій щодо його повалення. Фактично, про це прямо заявив прем'єр-міністр Ізраїлю Нетаньяху, записавши звернення до народу Ірану, де заявив, що "година звільнення (від влади аятол – Ред.) ближче, ніж багато хто думає". Після чого, за його словами, "давні єврейський і перський народи" заживуть у світі та у процвітанні.
Однак чи реалізується все це величезна кількість планів – питання відкрите.
Спроби розхитати ситуацію в Ірані і домогтися там зміни влади через масові протести, як і спроби послабити позиції "Хезболли" в Лівані, робилися неодноразово, але результату не призводили. Якщо "Хезболла", подібно до ХАМАСу, зможе нав'язати ЦАХАЛу довгу війну, не припиняючи опір, навіть відступивши від кордону, Ізраїль отримає війну на два фронти, яка виснажуватиме його сили. А неминуча внаслідок тривалої війни гуманітарна катастрофа в Лівані ще більше послабить позиції Нетаньяху у світі, посиливши міжнародний тиск на нього з вимогою припинити бойові дії і в Лівані, і Газі. Більше того, якщо в Тегерані дійдуть висновку, що подальше продовження вичікувальної політики у прагненні відновити відносини із Заходом, загрожує існуванню і "осі опору", і самого іранського режиму, то там можуть змінити концепцію та підключиться до війни вже безпосередньо. Що ще більше погіршить баланс сил для Ізраїлю і без прямого вступу у війну США ситуація може для нього почати розвиватися за дуже несприятливим сценарієм.
Ймовірно, ці ризики мали на увазі американці, які, за даними західних ЗМІ, відмовляли Ізраїль від початку сухопутної операції в Лівані.
Як розвиватимуться події, можливо, стане зрозуміло, вже найближчими днями, виходячи з розвитку військової ситуації на півдні Лівану, а також реакції на нього ліванського уряду та Ірану.