З моменту інавгурації президента США минуло вже три дні, і за цей час Дональд Трамп різко змінив свою риторику про Україну в порівнянні з тією, що звучала до 20 січня і тією, що була до виборів.
Від колишніх часів залишилися лише запевнення у бажанні якнайшвидше завершити війну в Україні.
В іншому ж з його вуст лунають вкрай жорсткі заяви на адресу Володимира Путіна. Якщо резюмувати, їхній зміст такий: Україна готова до угоди щодо завершення війни, тож усі питання тепер до Росії. Путін має ухвалити рішення і зупинити війну. Якщо він цього не зробить, Білий дім запровадить проти РФ максимально жорсткі санкції та обвалить ціну на нафту.
Загрози Трампу Москві за відмову від переговорів щодо України виглядають дещо парадоксально. Якщо подивитися на останні сигнали з України та Росії, то проти "швидкої угоди" значно частіше висловлювалися Київ та його європейські партнери. Москва ж усіляко натякала на готовність до переговорів.
Володимир Зеленський у своїх останніх інтерв'ю продовжував наполягати на тому, що завершувати війну зараз не можна (що прямо суперечить словам Трампа), і заявив, що для початку діалогу з РФ Москва має відвести війська на лінію лютого 2022 року, що за нинішніх умов, коли російська армія настає, виглядає нереалістичною.
При цьому, хоча останні заяви Трампа і називають ультиматумом Путіну, за своєю суттю вони такими не є, оскільки не містять головного - конкретних умов, які має виконати сторона, якою цей ультиматум висувається. Вони містять лише загальну вимогу "зупинити війну".
Але яким чином це має, на думку Трампа, зробити Путін? Відвести війська до кордонів 1991 року? на лінію 2022? зупинити вогонь по лінії фронту? Цього Трамп не каже. У зв'язку із чим є дві версії.
Перша виходить із того, що контакти між Трампом та Кремлем щодо умов завершення війни вже йдуть. Але або переговорний процес зайшов у глухий кут через розбіжність позицій і Трамп вирішив натиснути на Путіна публічними погрозами, щоб, наприклад, той погодився просто на припинення вогню без будь-яких додаткових умов (або з мінімальними умовами), або Москва і Вашингтон всім один з одним домовилися і найближчим часом ці домовленості будуть озвучені, але Трамп тепер хоче створити враження, ніби то не він "прогнувся", а Путін. Для цього і робить різкі заяви із "ультиматумами".
Слабким місцем цієї версії є те, що досі не було жодних навіть неофіційних витоків про процес переговорів та передачу Трампом Путіну певних конкретних пропозицій.
Згідно з другою версією, Трамп чітко зайняв позицію, яку просуває українська влада і "партія війни" на Заході, закликаючи взагалі нічого не пропонувати Путіну, а лише посилювати тиск на РФ та збільшувати постачання зброї Києву. І робити так, допоки Кремль не капітулює, прийнявши ті умови завершення війни, які йому продиктують Україна та Захід. Тобто це колишня стратегія війни "до переможного кінця", яка не має на увазі її швидкого завершення.
Щоправда, це суперечить як заявам самого Трампа, який продовжує обіцяти якнайшвидше завершення війни, так і заявам його соратників, зокрема, держсекретаря Марко Рубіо, який казав, що Україні та Росії треба йти на компроміси.
Але Трампу ідею тиснути на РФ до перемоги могли "продати", розповівши про те, що економіка РФ знаходиться на межі краху і потрібно лише пригрозити посиленням санкцій та падінням цін на нафту, а також підключити до тиску на Росію Китай – і Путін буде змушений швидко ухвалити всі умови, які йому продиктує Вашингтон. До речі, потік публікацій у західних ЗМІ на цю тему різко посилився якраз останніми днями. У різних виданнях з'являються статті з однією і тією самою думкою: якщо натиснути на РФ, то вже до кінця року вона не зможе продовжувати війну, Кремль дуже непокоїть стан економіки, потрібно посилити санкції - і вже за кілька місяців Москва попросить миру тощо..
Нагадаємо, крах російської економіки пророкують із початку війни, але цього не відбувається. І зараз чимало експертів також вважають, що чутки про швидкий економічний обвал РФ дещо перебільшені. Ціни на нафту намагалися знизити ще за Байдена, але й цього не вийшло. Та й навіщо потрібні низькі ціни на нафту нафтовидобувним країнам (як і американським нафтовикам), не дуже зрозуміло. Загалом у реалістичності цього завдання теж є сумніви.
Чи тиснутиме Китай на РФ на прохання Трампа з урахуванням чіткого антикитайського курсу останнього? Гарантій немає.
Щоправда, останніми днями з'явилася версія, що своїми закликами до Путіна припинити війну Трамп намагається викликати до життя рух за мир усередині РФ - серед еліт і населення. Але про це можна було хоча б теоретично, якби Трамп публічно висунув конкретні умови завершення війни, які в очах росіян мали б цілком прийнятний вигляд (наприклад, припинення вогню по лінії фронту, заморозка членства України в НАТО, зняття з РФ санкцій), а Путін відповів би на це відмовою, продовжуючи вимагати всю територію чотирьох областей, включаючи Херсон та Запоріжжя. Тоді, можливо, у Росії могло б початися певне бродіння. Але навряд чи це можливо після нинішнього "ультиматуму" Трампа Путіну з погрозами та вимогами припинити війну ще до переговорів. Тим більше, що з подібними закликами до Путіна вже майже як три роки зверталися всі західні лідери, але на російське суспільство це сильно не діяло.
Але повернемось до обіцяних Трампом заходів тиску на Росію. Якщо навіть їх і вдасться реалізувати і від них буде сильний негативний ефект для російської економіки, то станеться це далеко не відразу, а на можливості РФ продовжувати війну позначиться ще пізніше.
Нарешті, якщо Путін відчує, що справа набуває важкого для РФ обігу, він може сам різко будь-якої миті підняти ставки аж до загрози застосування ядерної зброї. І в результаті війна не тільки не закінчиться (як обіцяє Трамп), а ризикує перерости у третю світову.
Нагадаємо, про те, що Трамп може стати на позицію "партії війни" і врешті-решт втягнутися у війну в Україні ще сильніше, напередодні інавгурації заявляв його колишній радник Стів Беннон. Він вважає, що Трамп може потрапити в пастку, підготовлену альянсом американської оборонної промисловості, європейців і соратників нового президента, що "збилися з шляху", серед яких, на думку Беннона, і спецпредставник по Україні Кіт Келлог.
Про те, що ситуація при Трампі може розвиватися не лише у напрямку мирного врегулювання, а й за сценарієм затягування війни або навіть її різкої ескалації, неодноразово раніше писала і "Країна".
Але, повторимося, однозначно робити висновки, що шанси на якнайшвидше завершення війни в Україні вже обнулені, ще зарано. Не виключено, що ми дійсно спостерігаємо якийсь торг, за яким піде та сама угода, про яку любить говорити Трамп. Тим більше, що він загрожує зараз не лише Росії, а й з різних приводів багатьом іншим країнам. І це вже сприймається як стиль ведення переговорів.
Ключовим моментом стане зустріч Трампа та Путіна та її підсумок. Або відсутність такої зустрічі, що саме по собі буде індикатором зриву переговорів та відходу війни "довгу".