Судячи з заяв президента України Володимира Зеленського та витоків у ЗМІ, на переговорах у Берліні з американською делегацією Київ висловив готовність піти на багато поступок, включаючи відмову від НАТО (в обмін на гарантії безпеки), проте відмовляється від головної поступки - вивести війська з Донецької області.
Журналісти пишуть, що американці тиснуть на Зеленського, щоб він погодився вивести війська. Але відповіді "так" поки не досягли. Сам Зеленський заперечує, що американці на нього тиснуть, але підтвердив, що щодо територіального питання розбіжності зберігаються. Ймовірно, він все ще розраховує переконати президента США Дональда Трампа зняти вимогу про виведення військ та підтримати припинення вогню по лінії фронту. Хоча тоді, з таким оновленим мирним планом, напевно не погодяться росіяни (помічник Путіна Юрій Ушаков це вже дав зрозуміти).
Так чи інакше, але без рішення щодо пункту про території переговори навряд чи приведуть до результату у вигляді угоди про завершення війни, бо це питання є ключовим.
У свою чергу Зеленський намагається замінити поширювану західними виданнями за підсумками переговорів у Берліні тезу "США тиснуть на Київ з метою домогтися відходу ЗСУ з Донбасу" на тезу, яку можна приблизно сформулювати так "США на нас не тиснуть, вони просто як посередники передають вимоги Росії, з якими ми наводять свої вимоги почують".
"Безумовно, у нас різні позиції з Росією щодо територій. Це потрібно розуміти і говорити про це абсолютно відкрито. І я думаю, що американська сторона як посередник пропонуватиме різні кроки, щоб знайти хоч якийсь консенсус", - заявив Зеленський.
Загалом, як ми вже писали, зараз м'яч на боці не Зеленського, і не Путіна, а Трампа. Тільки від його вирішення залежить, як далі підуть переговори. Чи буде він у жорсткій формі тиснути на Зеленського з метою спонукати його на поступку території, щоб досягти якнайшвидшого завершення війни? Або він прийме аргументи Києва і зніме вимоги щодо поступки територій і почне якось тиснути на Путіна, з метою щоб він ці умови прийняв (що буде процесом не швидким і небезпечним ескалацією у відносинах між США та РФ). Або взагалі ні на кого тиснути не буде і просто займе вичікувальну позицію, чекаючи зручнішого моменту для своїх миротворчих зусиль.
Невідомо, чи будуть колись виконані інші пункти мирного плану Трампа, чи реально запрацюють гарантії безпеки, але у разі досягнення домовленостей, єдине, що точно станеться - це припинення вогню по обумовленій лінії розмежування. Тому те, де ця лінія територіального розділу контролю пройде, є таким гострим спірним питанням.
Зрозуміло, що українська влада не хоче передавати контроль над ще не захопленими росіянами територіями. Поміняти їхню позицію можуть або настання великих проблем на фронті або в тилу (наприклад, загроза тотального блекауту), або дуже жорсткі заходи Вашингтона.
Також, як ми вже писали, на позицію Києва вплине рішення, яке ухвалить (або не ухвалить) цього тижня Євросоюз щодо видачі репараційного кредиту. Якщо про видачу кредиту домовитись не зможуть, це може стимулювати Київ іти на поступки. Рішення про видачу кредиту може зробити позицію української влади більш жорсткою та знизить шанси знаходження компромісу для реалізації мирного плану Трампа.
Крім того, це повністю поламає один із його ключових пунктів, який передбачає використання заморожених активів для відновлення України через керований американцями фонд, а також для спільних російсько-американських проектів.