Минулого тижня досить великий резонанс викликала історія, розказана прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на засіданні суду у справі колишнього міністра юстиції Германа Галущенка, який є фігурантом корупційної справи "Мідас".
За словами прокурора, у липні 2025 року заступник міністра юстиції Євген Пікалов надіслав Галущенку повідомлення про те, що СБУ попросила його розмістити затриманого співробітниками спецслужби керівника підрозділу детективів НАБУ Руслана Магамедрасулова у "безкоштовній камері з неприємними сусідами" у Лук'янів. Пізніше Пікалов надіслав Галущенку фотографії камери. Галущенко у відповідь направив "+" - тобто схвалив вибір місця попереднього ув'язнення.
У той же час ні для кого не секрет, що практика використання СІЗО як запобіжний тиск на підозрюваних, зокрема, переведення в погані камери з неприємними сусідами, широко поширена в українських силових структурах. Більше того, до неї вдається і НАБУ. Основна мета такої практики – домогтися від підозрюваного потрібних показань, угоди зі слідством чи деяких дій, наприклад, сплати грошей чи листування активів за закриття кримінальної справи.
При цьому слідчим та тюремникам не доводиться особливо напружуватись: умови утримання майже у всіх українських СІЗО вкрай важкі.
Основних методів тиску на підслідних в українських СІЗО є кілька. Найдієвішим вважається потрапляння підслідного до так званої прес-хати. Це окрема камера, в якій, як правило, містять арештантів із солідним кримінальним минулим, але з якихось причин, що відійшли від кримінальних традицій, або на тюремному сленгу "понять".
"У прес-хатах тримають "шерсть" - це масть арештантів, що серйозно накосяли, погодилися співпрацювати з адміністрацією СІЗО або колонії. Обов'язок постійних жителів прес-хат - бити і принижувати арештантів, які заїхали на прес-хату за наказом адміністрації". Він дзвонить "куму" (начальнику оперативної частини СІЗО - Ред. ) або, рідше, "хазяїну" СІЗО з проханням влаштувати підслідного в неприємну хату. підслідний, жорстоко побитий у прес-хаті, згоден на дачу будь-яких свідчень, навіть зізнатися у замаху на Кеннеді", - розповів "Страні" Андрій К., який нещодавно сидів у Лук'янівському СІЗО.
Другий спосіб тиску на підслідного більш витончений.
У будь-якому СІЗО є окремі камери, блоки та корпуси для особливих, знедолених категорій (або "мастей") підслідних та засуджених, яких на тюремному сленгу називають "ображеними". За кримінальними і тюремними правилами навіть короткочасне потрапляння в камеру "ображених" може стати підставою для переведення будь-якого арештанта в цю категорію, що може призвести до вкрай важких наслідків для арештанта, коли він потрапить в іншу камеру. Сама загроза переведення до "ображених" може зламати людину, і вона погодиться багато на що.
Третій спосіб на незговірливих підслідних – тиск з боку привілейованої касти арештантів, тобто "блатних".
У СІЗО у лідерів "блатної" масті налагоджено тісну взаємодію з адміністрацією. Якщо від начальства надходить прохання "пресанути" арештанта, "блатні" її виконують - крім випадків, коли виявляється якийсь сторонній вплив, тобто за жертву заступається хтось із "блатних".
Нарешті, існує м'який спосіб тиску на підслідних без побоїв та насильницьких переказів у "ображені": розміщення у звичайній сирій камері, де знаходяться вдвічі, а іноді втричі більше арештантів, ніж передбачено нормативами.
"Вважаю за краще відсидіти п'ять років у будь-якій європейській в'язниці, ніж місяць у будь-якому нашому СІЗО. Гірше наших в'язниць лише в'язниці в Азії та Африці", – сказав "Країні" один із колишніх кримінальних авторитетів, який сидів у в'язницях як в Україні, так і за кордоном.
Середньостатистична тюремна камера ("хата") в українському СІЗО – це сире приміщення місткістю від 4 до 8 осіб, але насправді в "хаті" завжди перебуває вдвічі більше людей.
Побутові зручності в "хаті" становлять проржавілий унітаз типу "Генуя", а простіше - дірка в підлозі з найпростішим зливом води, відокремлена від житлової зони камери бетонною перегородкою із завіскою замість дверей. У покращеному варіанті санітарний блок відокремлюється дверима без засувки. Для вмивання камери встановлений простий умивальник з одним краном тільки для холодної води. Гаряча вода є лише у тюремному душі.
До речі, у душ за українськими тюремними нормативами належить виводити засуджених двічі на тиждень. Але цього нормативу зазвичай не дотримуються. Іноді таким чином гостей певної камери карають за порушення режиму. Але найчастіше це відбувається через відсутність гарячої води в тюремному блоці на кілька десятків камер.
Під час війни ситуація в українських в'язницях ще більше погіршилась.
Раніше гаряча вода часто пропадала через зношеність водопроводу та часті аварії, зараз до цього додалися блекаути та відключення води через обстріл.
Системи вентиляції та опалення практично у всіх українських слідчих ізоляторах часто несправні та потребують ремонту. Через це взимку у тюремних камерах сиро та холодно, влітку камера нагадує перегріту мікрохвильову піч.
Харчування в українських слідчих ізоляторах попри існуючі нормативи завжди повністю залежить від адміністрації та присутності при СІЗО підсобного господарства. Наприклад, в одеському СІЗО колись розводили свиней, м'ясо яких йшло до раціону арештантів.
Але взагалі майже у всіх СІЗО харчування вкрай мізерне та огидної якості. Тому більшість арештантів харчуються передачами близьких. Наявність холодильника у камері також залежить від настроїв начальства СІЗО – за нормативами утримання це не передбачено.
До речі, стан камери, фотографії якої пересилав Галущенко Пікалов, є цілком звичайним для будь-якого українського СІЗО.
Як розповів "Країні" екс-заступник міністра юстиції Денис Чернишов, який у 2016-2019 роках курирував пенітенціарну систему України, прохання про переведення того чи іншого підозрюваного в "погану камеру з неприємними сусідами" в'язням надходили і надходять постійно.
"У тому числі з подібними запитами зверталося і НАБУ. У цьому плані вони мало чим відрізняються від інших органів. Методи приблизно ті самі", - сказав Чернишов.
Також примітно, що міністерство юстиції (а саме у його віданні перебувають українські в'язниці) під керівництвом Галущенка активно розповідало європейським партнерам про "європейські стандарти" в українських в'язницях, закликаючи задовольняти запити Києва на екстрадицію українських громадян, про що ми докладно писали.
У той же час, як випливає з наведеної інформації САП, Галущенко особисто схвалював використання поганих умов у в'язниці як тиск на підозрюваного.