Тиждень тому США та Ізраїль напали на Іран, вбивши верховного лідера країни аятолу Алі Хаменеї, його сподвижників, багатьох інших військових та цивільних осіб, включаючи, як уже визнають і американські ЗМІ, понад 150 дівчаток у школі у місті Мінаб.
Ми вже писали, що війна в Ірані матиме вирішальне значення з погляду нової імперської стратегії США щодо збереження свого глобального домінування через демонтаж світопорядку, заснованого на міжнародному праві та заміні його на торжество "права сильного" (докладніше про це ми писали в окремому матеріалі ).
Американці розраховують, що вони, як володарі найпотужнішої у світі армії та флоту, зможуть з їхньою допомогою диктувати економічні та інші умови усьому світу, обмежуючи розвиток тих країн, яких вони вважають своїми головними ворогами та конкурентами. Насамперед Китаю, але не тільки. Європу також у рамках цієї стратегії нічого хорошого не чекає (докладніше читайте у нашому матеріалі ).
Для реалізації цього плану США необхідний контроль за основними запасами ресурсів планети. Перша та дуже успішна "проба пера" була у Венесуелі, яка підкорилася Вашингтону після викрадення президента Ніколаса Мадуро. Наступного удару було завдано по Ірану з метою взяти під контроль його запаси нафти, а заразом і остаточно зацементувати американське домінування на Близькому сході та в зоні Перської затоки, припиняючи "бічні впливи" з боку Китаю та інших гравців.
Далі, спираючись на таку базу, можна буде вже диктувати умови і Китаю (погрожуючи блокадою постачання енергоносіїв), остаточно поставити в залежність Європу, а також вести торговельну війну з РФ, витісняючи її нафту і газ зі світових ринків і змушуючи Москву приймати умови Вашингтона.
Ми вже писали, що все це може призвести до прямого зіткнення США з РФ і КНР з загрозою ядерної війни.
Але, у будь-якому разі, шлях до такої перспективи лежить через підпорядкування Ірану американцям, за що зараз іде війна.
Провал планів підпорядкування Ірану (наприклад - вимушена зупинка його обстрілів Ізраїлем та США без досягнення поставленої мети) означатиме поразку Вашингтона і поставить на межу краху всю його нову геополітичну стратегію.
Тому ставки вкрай високі і втілити задумане президент США Дональд Трамп намагатиметься будь-яким способом.
Проте тиждень війни показав, що Іран не впав в один день і продовжує опір.
Тому зараз США одночасно намагаються реалізувати три сценарії.
Перша – спробувати знайти сили в регіоні, які візьмуть на себе завдання наземного вторгнення до Ірану, яке не можуть здійснити самі американці через відсутність у регіоні достатньої кількості американських сухопутних військ (на відміну від ситуації з війнами 1991 та 2003 років з Іраком). Однак із цим є складнощі, про які ми писали тут.
Другий – викликати дестабілізацію всередині Ірану через протести та бунт частини силовиків та нацменшин. Поки що ознак успіху цього проекту не спостерігається, хоча робота в цьому напрямку триває.
Третій – реалізувати "сценарій Дельсі Родрігес" в Ірані. Тобто після смерті Хаменеї привести до влади нового лідера, який прийме всі умови Трампа. На це прямо натякає сам президент США.
Він сказав, що його влаштує і релігійний лідер, який буде готовим домовлятися з американцем. Тобто йдеться про фактичне збереження колишнього режиму аятол, але виконує всі вказівки Вашингтона. Наскільки цей шлях реальний судити складно, тому що інформації про те, що зараз відбувається всередині іранських еліт, небагато.
Здебільшого на цю тему пишуть західні, арабські та іранські опозиційні джерела. Вони повідомляють про боротьбу радикального крила, яке представляє КСІР і син Хаменеї Моджтаб - один із кандидатів на роль нового лідера Ірану, якого Трамп уже назвав "неприйнятним", а також реформаторськими колами, до яких, зокрема, відносять президента Масуда Пезешкіана і які, за версією ЗМІ, готові до "ЗМІ".
Наскільки така картина достовірна важко судити. Хоча ґрунт для обговорення теми розколу в елітах дала і сьогоднішня заява Пезешкіана, який вибачився перед країнами Перської затоки за ракетно-дронові атаки та пообіцяв більше ударів не завдавати, якщо не буде більше атак на Іран з їхньої території. Але що насправді означає цю заяву, чи взагалі вона буде реалізована на практиці, як складеться новий розклад в іранському керівництві і чи змінить він курс країни щодо США поки що говорити зарано. Хоча, судячи з заяв Трампа, у нього на "венесуельський сценарій" є великі надії.
Війна в Ірані вже поставила багато глобальних економічних та геополітичних трендів.
Щодо війни в Україні, як ми вже писали, практично всі з них позитивні для Кремля та негативні для Києва.
Зростання цін на нафту зміцнює бюджет РФ та послаблює бюджет України.
Перебої з постачанням енергоносіїв із Перської затоки посилюють значення для Китаю відносин із РФ, а також можуть створити передумови для розвороту курсу Європи до нормалізації відносин із Москвою.
Відповідно, підвищується роль і значення Росії та США. Особливо щодо недопущення зміцнення союзу Пекіна і Москви.
Плюс до того знижується увага Заходу загалом до війни в Україні. Може вичерпатися потік військової підтримки, а в перспективі і фінансової (якщо зростання цін на нафту буде тривалим і завдасть серйозних економічних збитків Європі).
Але поки що це все ще скоріше намітки на тренди. А, щоб вони перетворилися на стійку тенденцію необхідно, щоб війна затяглася надовго.
Хоча навіть якщо вона закінчиться найближчим часом (причому незалежно від того – чи успіхом для США, чи їх відступом без досягнення поставленої мети) наслідки будуть.
По-перше, щодо посилення значення РФ для Китаю, як єдиного гарантованого джерела постачання сировини. Отже – посилення значення Москви й у США.
По-друге, щодо посилення розбіжностей між Штатами та Європою, а також усередині самого ЄС щодо Америки.
По-третє, ще більше девальвуються поняття "міжнародне право", на якому будують свою позицію Україна в протистоянні з РФ. Девальвується, на жаль, ціна людського життя. Фото руйнувань та жертв в українських містах у світовому порядку в останній тиждень "тонуть" у потоці фото та відео руйнувань та жертв в Ірані, Лівані та інших країнах Близького сходу.
І це, звісно, матиме пряме значення і для війни в Україні. Тому питання про її якнайшвидше закінчення стає ще важливішим.