Скандал між Україною та Польщею через вшанування Києвом Української повстанської армії (УПА) продовжує розкручуватися.
Після того як українські екс-президенти та інші відомі особи масово повернули Варшаві польські нагороди, від відзнак, виданих Києвом, почали відмовлятися польські політики.
У тому числі й лідер найбільшої опозиційної партії "Право і справедливість" (ПіС) Ярослав Качинський (її представником є чинний президент республіки Кароль Навроцький) – він повернув Україні орден Ярослава Мудрого та заявив, що Польща має блокувати переговори щодо вступу України до ЄС.
Те, що в хорі польських політиків, які обурюються присвоєнням підрозділу ЗСУ імені "Героїв УПА", солують представники ПіС на чолі з президентом Навроцьким, зробила в політичних колах України популярною версію про те, що скандал породжений внутрішніми польськими розбірками, а УПА і відносини з Україною для тамтешніх політиків.
З політичними мотивами скандалу з польської сторони сперечатися важко. Справді, для Навроцького та ПіС розкручування теми УПА вигідне з погляду боротьби проти ліберала Дональда Туска та його партії "Громадянська платформа". Внутрішньополітичний порядок денний Польщі таким чином зміщується на тему історичної пам'яті, яку вони вже давно осідлали. Особливо Навроцький, який довгий час очолював польський Інститут національної пам'яті (тобто, умовно кажучи, був місцевим В'ятровичем).
Також ПіС розуміє, що Туск, через тісні зв'язки з ліволіберальними елітами Європи, не зможе так само радикально та яскраво таврувати УПА, "бандерівців" та українську владу, як зараз це роблять Навроцький та його однопартійці.
А значить, і розкрутка цієї теми в першу чергу на руку опозиції і не вигідна Туску, який намагається наголошувати зовсім на інших моментах.
Тому Туск, хоч і засудив разом з іншими польськими політиками присвоєння назви "героїв УПА" підрозділу ЗСУ, проте зараз явно намагається пригасити скандал.
Проте, як ми вже писали, нинішній конфлікт – це лише зовнішній прояв значно глибшої проблеми в українсько-польських відносинах, яка полягає в тому, що в рамках єдиного європейського поля Україна та Польща не союзники, а головні конкуренти. Як за інвестиції ЄС, так і роль регіонального лідера східноєвропейської частини Євросоюзу. Досі на цьому п'єдесталі одноосібно була Польща. Але тепер Київ дедалі активніше показує, що він теж бачить себе далеко не на других ролях і безпосередньо вибудовує відносини із найбільшими країнами західної Європи.
Туск, до речі, вже публічно обурився тим, що рішення щодо України ухвалюються лише трійкою провідних країн Західної Європи – Німеччиною, Францією та Британією, зажадавши підключити до процесу Варшаву.
І в цьому плані відмінності у політиці Туска та Навроцького скоріше у стилістиці, а не в суті.
Якщо ПіС має намір виставляти Україні в процесі євроінтеграції "історичні рахунки" по Волинській різанині та по УПА, то Туск та його партія будуть наголошувати на захисті польських виробників та на вимогах до Києва боротися з корупцією (хоча, звичайно, і партія Навроцького про це не забуде).
Але підсумок і в тому, і в іншому випадку буде один – гальмування євроінтеграції України та нав'язування умов вступу до ЄС, які сильно послаблюють позиції Києва на європейському ринку.
І загалом, безумовно, нинішній скандал із УПА безслідно для польського суспільства не пройде. Соціологи вже фіксують зростання антиукраїнських настроїв серед громадян республіки. І цього не зможе ігнорувати навіть команда Туска.
..
..