В останні дні багато досить загадкових рухів відбувається довкола Білорусі.
Після серії погроз президента Володимира Зеленського атакувати республіку, якщо та не відключить ретранслятори для коригування ударів "Гераней", а також вимог Києва до Мінська припинити облаштування військових позицій на кордоні з Україною і згорнути економічну та військово-технічну співпрацю з РФ, президент Білорусі Олександр Лукашенко вдався до тривалого.
Спочатку він два дні зустрічався із президентом РФ Володимиром Путіним на Валдаї. Причому коментарі про підсумки цієї зустрічі були досить скупі і здебільшого походили від російської сторони. Путін підтвердив, що обговорював із Лукашенком погрози Києва, і сказав, що вони "не викликають у президента Білорусі якоїсь паніки".
А у понеділок Лукашенко був уже у Пекіні, де зустрівся з головою КНР Сі Цзіньпіном. Китай пообіцяв підтримку Білорусі у захисті її національного суверенітету.
Однак щодо того, що саме обговорювалося у контексті поточної ситуації з українсько-білоруськими відносинами, жодних коментарів не було. Хоча напевно розмова про це під час тригодинної зустрічі Лукашенка та Сі мала місце.
Туман навколо того, що саме і навіщо Лукашенко обговорював із Путіним та Сі Цзіньпіном, вже породив різні версії та трактування про те, що відбувається насправді. Головних із них три.
Перша : Лукашенко на зустрічах з Путіним і Сі Цзіньпіном хотів заручитися підтримкою РФ та Китаю на випадок можливої атаки ЗСУ на Білорусь. Тобто отримати гарантії надання військової та іншої допомоги, а також проговорити, як вона може здійснюватися. Ця версія є найбільш поширеною, оскільки відповідає риториці влади Білорусі. Якраз у понеділок МЗС країни пригрозило, що Мінськ " відповість із застосуванням всього свого потенціалу, якщо Україна перетне її кордони", а представник Білорусі в ООН на засіданні з приводу удару дрону білоруським автобусом порадив Києву "не відчувати терпіння білорусів".
Друга (поширена в Україні): Лукашенко готується до атаки на Україну або надання території для російського наступу і на зустрічах з Путіним погоджував деталі того, як це відбуватиметься. А на зустрічі із Сі Цзіньпіном промовлялася можлива китайська реакція на це.
Третя (теж поширена в Україні та російській опозиції): Путін чинить тиск на Лукашенка з метою втягнути його у війну, але Лукашенко цього не хоче. Тому він полетів до Сі Цзіньпіна у пошуках підтримки, щоб витримати російський тиск. З цією версією пов'язані й чутки про те, що Лукашенко проводить таємні переговори з Києвом та Заходом та обіцяє їм поступовий відхід від РФ.
Яка версія вірна, можна буде вже найближчим часом зрозуміти за заявами та діями Лукашенка та інших сторін.
Але варто також згадати кілька моментів.
По-перше, Білорусь економічно вкрай залежить від Росії, зокрема й у плані військово-технічного співробітництва. Тому будь-які дії у напрямку геть від Москви для Лукашенка були б досить проблематичними, навіть якби він на них і наважився. Ця залежність, безперечно, не абсолютна. І в таких питаннях, як прямий вступ до війни, Лукашенко може вести свою лінію. Але щодо економічної та військово-технічної взаємодії, то тут розрив зв'язків з Москвою практично нереальний.
По-друге, для Києва та Європи Лукашенко ворог. Ідеальним сценарієм для них було б позбавлення його влади, яку він після акцій протесту 2020 року багато в чому утримав та продовжує утримувати завдяки підтримці РФ (див. попередній пункт). Тому відхід від Москви Лукашенко навряд чи врятує, оскільки може викликати сильну внутрішню кризу, якою напевно скористається білоруська опозиція для спроби її повалення за підтримки української влади та Європи. І жодні гарантії, якщо навіть такі хтось на Заході чи в Києві готовий дати президентові Білорусі за розрив зв'язків із Москвою, на практиці не діятимуть.
По-третє, очевидно, що Лукашенко не хоче втягуватись у війну. І не факт, що в нинішній ситуації цього хоче Росія, яка, можливо, вважає більш вигідним для себе використовувати Білорусь як паливну та військово-промислову базу, куди не прилітають українські дрони.
Однак якщо припустити, що РФ таки спонукає Мінськ до нападу або надання своєї території для наступу російських військ або ударів дронами та ракетами по Україні, то Лукашенко має чимало можливостей уникнути цього. І у війну він може гарантовано вступити лише тоді, коли Зеленський реалізує свої погрози і першим атакує Білорусь. У такому разі іншого виходу, крім воювати, у Лукашенка вже не буде.
І якщо росіяни справді хочуть спонукати його до участі у війні, то заяви з Києва із погрозами ударів дають їм додаткові аргументи для цього: мовляв, війна все одно неминуча, Зеленський готує напад. Або такі заяви щонайменше підштовхують Мінськ готуватися до відбиття цих загроз, проводячи підготовчі заходи: заклик резервістів, військове будівництво на кордоні з Україною, створення запасів ударних безпілотників та інше. Причому саме це стане потенційною загрозою для Києва, спонукаючи його зміцнювати позиції поруч із білоруським кордоном із залученням вкрай дефіцитних резервів. Не кажучи вже про ситуацію, якщо почнеться повноцінна війна з білоруською армією, що поповнилася резервістами. Тоді ЗСУ треба буде десь знаходити сили, щоб закрити понад 1000 кілометрів фронту та відбивати ракетно-дронові удари з Білорусі по західній Україні та Києву.