Сьогодні міністр оборони Михайло Федоров, який йде у відставку, дав прес-конференцію, на якій публічно розкритикував рішення Володимира Зеленського про своє звільнення з поста і особливо жорстко проїхався Олександром Сирським, заявивши, що з таким головнокомандувачем ЗСУ і такими підходами Україна у війні не переможе.
Значення цього демаршу дуже велике.
Вперше за весь час війни український топ-чиновник, якому президент запропонував звільнитися, не лише відмовився це робити, а й виступив із розгромною публічною критикою такого рішення.
Раніше це собі дозволяли лише діячі рангом нижче на зразок голови "Укренерго" Володимира Кудрицького. А тут – міністр оборони та один із ключових соратників Зеленського.
При цьому Федоров безпосередньо апелює не лише до суспільства та президента, а й до військ, розповідаючи про те, як Сирський утискує таланти, не даючи дороги ефективним генералам та офіцерам. По суті, це прямий заколот проти верховного головнокомандувача, хоча й не військовий, а політичний. Поки що.
У своїй критиці Федоров зробив акцент не на Зеленському (тому він залишив шанс виправитися, почувши народ і переглянувши своє рішення), а на Сирському, але очевидно, що якщо Зеленський під тиском Федорова, західних ЗМІ та "картонного Майдану" збереже його на нинішній посаді, це буде грандіозним ударом по владі президента САП у липні минулого року, до чого Зеленського змусили ті самі сили, що й зараз примушують його залишити Федорова.
Нагадаємо, невдовзі після відновлення прав антикорупційні структури завдали удару по найближчому оточенню Зеленського, розкрутивши "Міндічгейт". Президент був змушений відправити у відставку свого найближчого соратника Андрія Єрмака і посилити роль осіб, які зовні лояльні президентові, але ведуть свою політичну гру. Одна з таких осіб і є Федоров (другий - Буданов).
Якщо зараз президента прогнутий і він залишить Федорова на посаді міністра, що практично неминуче за такого варіанту відправить у відставку Сирського, це означатиме, що у розпал війни верховний головнокомандувач втратив своє найважливіше право - самому вирішувати, хто буде міністром оборони та головкомом ЗСУ.
Далі це призведе до того, що Федоров і новий головком почнуть вести дедалі самостійнішу лінію і в разі спірних ситуацій все частіше йтимуть наперекір президенту (спірні ситуації часто траплялися й раніше, але завжди останнє слово було за Зеленським). І це шлях до фактичної втрати контролю над армією. А той, хто у країні, що воює, контролює армію, контролює країну.
Крім того, не можна забувати, що кінцевою метою сил, які розкручували торішній корупційний скандал, була не відставка Єрмака і не відправлення у вимушену еміграцію до Ізраїлю Тимура Міндіча. Їхньою метою було суттєве обмеження влади президента, перетворення його на "британську королеву" при посиленні зовнішнього управління країною. Для цього і був підготовлений пакет законів Качки-Кос, якому Зеленський відмовлявся давати хід попри постійний тиск антикорупційних органів та групи їхньої підтримки шляхом кримінальних справ проти оточення президента.
І якщо Зеленський залишить Федорова, то цілком імовірно, що незабаром міністр оборони від імені армії поцікавиться, чому не приймаються закони з пакету Качки-Кос. І вага цього інтересу буде вже значно більшою, ніж у інтересу НАБУ, САП та десятка депутатів із групи їх підтримки. А якщо Зеленський і після цього відмовиться схвалювати закони, то не виключена поява нових аудіозаписів із квартири Міндіча вже з його голосом, причому антикорупційні органи прямо заявлять, що R1 із корупційної схеми з "Династією" - це Зеленський. На це Федоров скаже, що армія цікавиться, чи має Зеленський право й надалі обіймати посаду президента в такій ситуації.
Тому становище президента зараз вкрай серйозне і він має прийняти доленосні рішення, зокрема для себе особисто.
Здасть він назад, як у липні минулого року, чи стоятиме на своєму, звільнивши Федорова попри тиск?
Докладніше події навколо відставки Федорова ми аналізували в окремому матеріалі.